українська english  
 
  головна | археологія | історія | письмові джерела | відпочинок | контакти

ПАМ'ЯТКИ АРХЕОЛОГІЇ

Новоскварявські землі входять до складу геоморфологічного району горбистого пасма Розточчя - крайнього північно-східного відрогу Подільської височини, який у північно-західному напрямку виходить за межі України.


Поховання культури шнурової кераміки
(кінець ІІІ тис. до н.е.)

З Розточчя стікають води в басейн Західного Бугу, Дністра і Сяну. Ріки мають заболочені заплави з окремими улоговинними розширеннями. Пасмо протиборствує їх вододілам, внаслідок чого в його межах спостерігаються сліди річкових перехватів.

Гідромережа Нової Скваряви своєрідна. Значна кількість потічків є витоками р. Свині та доплавами р. Рати. Їх русла деколи змінюють вектори плину, котрі стають діаметрально протилежними.

Ерозійний (скульптерний) рельєф Розточчя складається з пагорбів зокруглених обрисів. Абсолютні висоти останніх дорівнюють 380-400 м. н.р.м. і здіймаються над заплавами до 50 м. На території села найвищими є гори Шавлева (350 м.), Лиса (385 м.), Крукова (390 м.), Вежа (393 м.) і Могила (395 м.).


Кам'яні вироби неолітичного поселення.

Геоморфологічною особливістю Нової Скваряви є поєднання двох різних за природою зон: Розточчя і Малого Полісся, які стикаються на північно-західній околиці села. Це зумовило у минулому переплетіння тут різних, притаманних їм етнокультурних явищ. Досягнення в матеріальній і духовній сферах передалися від стародавнього населення Західного Побужжя до Верхнього Подністров'я та навпаки.


Гончарний горн. Княжа доба (Х ст.)

Новоскварявські грунти характеризуються певною строкатістю, поєднанням таких їх типів: дерново-підзолисті, суглинкові, сірі і темно-сірі, лісостепові, опідзолені та чорноземно-лучні. Останні залягають на краях схилів надзаплавних терас, що оконтурюють здебільшого численні потічки села і відносяться до найсприятливіших для розвитку землеробства ще від найдавніших часів.


Схема міста Щекотина. (X-XIII ст.)

Територія Нової Скваряви стосовно археологічних досліджень обстежена повністю і є однією з найкраще вивчених не тільки в межах Львівщини, але й цілого Розточчя. Загалом тут відомо 25 пам'яток археології, що відносяться до різних у часі періодів давньої історії регіону. На теренах села виявлено три поселення лінійно-стрічкової кераміки (доба неоліту), що існували на початку IV тис. до н.е., поселення тшщінецько-комарівської (доба бронзи) і два поселення висоцької (ранньозалізний вік) культур, розвиток яких припадає, відповідно, на другу половину II тис. до .н.е. та IX-VIII ст. до н.е., а також два поселення чертяхівської культури (III-V ст. н.е.).


Оборонний вал
княжого міста Щекотина (Х-ХІІІ ст.)

У межах села виявлено 9 давньоруських селищ XI-XIII ст. Подібна концентрація їх не випадкова. По-перше, у першій половині II тис. н.е. в сільській забудові Західного Побужжя та Верхнього Подністер'я переважали невеликі хутори з декількома садибами. По-друге, вони розташовані поблизу літописного міста Щекотина (с. Глинське Жовківського району), і входили до його соціально-економічної структури, направленої, насамперед, на забезпечення панівної верхівки продуктами сільського господарства і виробами домашніх промислів, передусім гончарного та залізоробного. Існування останніх стимулювали поклади високоякісної глини і болотної руди.


Гончарний посуд княжої доби.

У цьому сенсі перспективними видаються розкопки селища княжої доби на присілку Гута, де Львівський археолог Р. Чайка дослідив гончарний горн.

На околицях села виявлено некрополь культури шнурової кераміки (кінець III тис. до н.е.), що складається з 21 кургана висотою 0.5-3 м., і діаметром 12-25 м. Це, поки що, найбільша за кількістю група поховальнихпам'яток раннього періоду доби бронзи з відомих на території Розточчя.

© 2005-2010