українська english  
 
  головна | археологія | історія | письмові джерела | відпочинок | контакти

ІСТОРІЯ

Населений пункт з назвою Скварява виник, очевидно, в XIII-XIV ст. за часів Галицько-Волинської держави на території, яка до утворення єдиного Галицького князівства входила до складу Звенигородської землі. Існує легенда щодо виникнення назви Скварява. Вона свідчить, що в середні віки на терени села н відпочинок та полювання приїзджали князі та бояри. Тут на вогні вони смажили чи як тоді говорили скварили м'ясо чи сало. Від слова скварити пішла назва Скварява.


Оборонні укріплення військового табору.
Середина XVII ст.

Більш правдоподібно, що назва села походить від старослов'янського і давньоруського слова сквара, що означає запах, жар, вогонь. Неважко здогадатись чому поселення дістало таку назву. В Україні існує ще одне село Скварява у Золочівському районі Львівської області. Ймовірно від цього ж таки кореня походить назва містечка Сквира, що на Київщині. Воно також виникло там, де були природні запаси сировини для виробництва цегли, черепиці, де виробництво було пов'язане з вогнем і з запахом. Важко сьогодні встановити, коли виникло село Нова Скварява, назване так на відміну від існуючої Скваряви Новою. Названо так тому, що в новозаснованому селі займались тим же ремеслом, що і в попередньому. Початкова назва села Чайкова Воля не прижилась і зникла під тиском реалій життя. Виникає питання чому ж село спочатку називалось так поетично. Відповідь на це питання випливає з господарських відносин того часу. "Волями", чи як на Сході України, "слободами" називались поселення, на які не поширювався жорстокий панщизнящий гніт. Чайкою називався осадчий, який осадив нове село на волоськім праві (на ньому осаджували села українці). Певний час селяни не платили чиншів панам - власникам землі, аж поки ці власники не відібрали села від осадчого і не перевели на руське панщизняне право, відкривши в селі цегелню. Відтоді село, переставши бути вільним, називалось Новою Скварявою. Враховуючи те, що історик-академік Іван Крип'якевич подає першу письмову згадку про село Стара Скварява 1398 рік, можна стверджувати, що в цей час була і Нова Скварява.


Тимчасова церка.
Рештки церкви Втечі
до Єгипту Пресвятої Богородиці.
Світлина зроблена в 1957 р.

В Новій Скваряві наявні надзвичайно цікаві й рідкісні об'єкти культурної спадщини, якими є частково зруйновані оборонні укріплення військового табору середини XVII ст. та залишки склоробної гути і монастирища пізнього періоду середньовіччя. Вони при подальшому вивченні можуть стати окрасою давньої історії села, приваблюючи сюди шанувальників минулого рідного краю. Перший об’єкт розташований в урочищі Антонів берег, на пагорбі з рівною, незначно нахиленою до заходу вершиною приблизно трапецієподібної форми розміром 0,45 х 0,2 х 0,3 км. Пам’ятка захищена вздовж краю тераси ровом, валами і двома майже зруйнованими сучасними земляними роботами бастіонами. Останні локалізуються у східній (ширшій) частині узвишшя. Між ними, очевидно, знаходився в’їзд до табору.


Іконостас виконаний художником
Іваном Рудковичем.

Сліди колишньої гути зафіксовано в урочищі Іванькове. З території селянських городів зібрано кружальний посуд, а також шматки скломаси і шлаків білого, голубого і біло-зеленого кольорів, фрагменти типологічно не окреслених виробів з цього матеріалу, уламки ливарниць. Основною продукцією гути було, безперечно, віконне скло (оболоня), яке використовували у будівництві палаців, церков, монастирів, осель міщан. Тут виробляли і видувне скло, що йшло на виготовлення ваз, пляшечок, каламарів, келехів тощо.

Переважно гути споруджували біля середньовічних монастирів. Це підтверджує наступна пам’ятка історії села, сліди якої виявлено на присілку Гута, де простежено значною мірою знівельований земляний вал дугоподібної форми і рів, якими було обнесено дворище даного сакрального об’єкта. Їх рештки збереглися біля північного і східного підніжжя мисоподібного уступу першої надзаплавної тераси лівого берега безіменного струмка. Припинив існування монастир у 1775 р.


Панський будинок.
Збудований у 1708 р.

Крім монастиря в Новій Скваряві на Горганах була церква Різдва Христового, посвячена 7 січня 1588 р. Майже через 2 століття на її місці було зведено церкву Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Посвячено її 8 січня 1767 р. Ця церква була куплена у сс. Василіянок в місті Жовкві, де і була збудована у 1693 р. В ній був іконостас роботи Івана Рутковича. У 1932 р. цю церкву розібрали і трохи східніше збудували тимчасову, використавши вівтар старої. А в 1936 р. розпочалось будівництво кам'яної великої церкви, яке через заборону радянської влади, закінчилось вже в 1989 р. 4 жовтня цього року на свято Покрови Пресвятої Богородиці її було посвячено. У 1997 р. в час святаПресвятої Трійці на присілку Гута посвячено каплицю. Її збудовано західніше бувшого монастиря.


Тимчасова дерев'яна церква (зліва).
Незакінчена будівля нової церкви (в центрі).
Дерев'яна дзіниця
побудована в 1748 р. (справа)

Новоскварявські священники проводили значну культурно-просвітницьку роботу. Так у 1899 р. в селі було відкрито читальню Просвіти, яку очолив отець Йосиф Карапович, пізніше отець декан Володимир Утриско, отець Степан Гайда. Активним членом цього товариства був син новоскварявського пароха о. Луки Олеськіва - Йосиф. Він товаришував з Іваном Франком під час навчання у Львівському університеті і був найвірнішим його другом упродовж життя. З 14 липня до 14 вересня 1879 р. Іван Франко перебував у Новій Скваряві, проживав у сім'ї Олеськових. Тут він працював над підручником з економії "зрозумілої гімназистам", почав писати повість "Борислав сміється", зібрав чимало тутешніх приказок та пісень, які видав у багатотомнику "Галицько-руські народні приповідки", мріяв купити у Новій Скваряві клаптик землі і побудувати хату. Та не судилося.


Церква Покрови Пресвятої Богородиці.
Будувалась в 1934-1989 рр.

Видатний учений доктор філософії професор натуральної історії, перекладач Йосип Олеськів значною мірою спричинився до полегшення життя українських емігрантів у Канаду, за що справедливо названий "українським Мойсеєм".

В час Першої світової війни багато новоскварявців було мобілізовано до австрійського війська. А 19-го червня 1915 р. на теренах села відбувся бій між російськими військами, лінія обороних яких проходила під Моцьківною і Щекотином та австрійсько-німецькими, які наступали з урочищ Копань та Корчунок. Після артпідготовки, що почалася о 4 год. ранку і кривавої січі перемогли останні. Російських убитих вояків поховали селяни в братській могилі при дорозі, а австрійці своїх у сусідньому селі Глинську на окремому цвинтарі.


Іконостас церкви
Покрови Пресвятої Богородиці.

У 1930 р. на західній околиці села (Кут) у новозбудованому будинку відкрито "Народний Дім", при якому працював драматичний гурток, а згодом товариство Сільський Господар. На хвилі національного піднесення у 1936 р. в Новій Скваряві було організовано осередок ОУН, який очолив Степан Кузьмин. Членами осередку стали Пилип Гук, Степан Яворівський, Микола Шавель, Степан Завада ("Кожум'яка"). Чимало новоскварявців виборювали незалежність України в лавах ОУН, УПА. В увіковічнення їх пам'яті у центрі села нащадки збудували пам'ятник "Борцям за незалежність України".

Багато новоскварявців у час Другої світової війни воювало у Червоній Армії. Чимало їх полягло в Україні і за її межами. Після війни - масові виселення сімей новоскварявців до Сибіру, таборів ГУЛАГ'у, каральні акції енкаведистів проти мирного населення, яке підтримувало УПА. Утвердившись таким чином радянська влада організувала в селі колгосп ім. Кірова. В 60-х роках почав курсувати автобус Львів-Нова Скварява, збудовано млин, пилораму (тартак), лазню, сільський клуб, школу.


Гута.
Капличка Зіслання Святого Духа.
Збудована і посвячен у 1997 р.

У серпні 1991 р. в Москві виступили проти перебудови невдоволені нею консервативні керівники КПРС, що прискорило розвал Радянського Союзу. А згодом 24 серпня цього ж року новоскварявці вітали проголошення незалежності України, відновлення української державності втраченої в кінці XIV ст. Село, як і весь галицький край перебувало у польському, австрійському, німецькому і радянському ярмі. Як і усі українці новоскварявці виборювали незалежність впродовж багатьох століть.

Колгосп не маючи державної підтримки, занепав і перестав існувати. А жителі Нової Скваряви, як і впродовж тисячоліть, продовжують себе у своїх нащадках, виховують їх, вирощують хліб, плекають сади, будують житла, храми, співають пісень з вірою і надією на краще майбутнє.


Пам'ятник борцям
за незалежність України.
© 2005-2010